І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа. Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині. А Пилат написав і написа умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський. І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський. Пилат відповів: Що я написав написав! Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу між собою, і метнули про шату жеребка. Вояки ж це й зробили… Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну! Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!… І, голову схиливши, віддав Свого духа… ( від Ів.19:17-30).
Почуйте материнський біль,
Коли синочок рідний йде на страту!
З нього знущаються, у ранах піт та сіль,
Хоча невинен він і, навіть, для Пилата.
Хоч рветься із грудей звіриний вий -
Неможна це словами і назвати:
Перед очима матері — святий.
Тягне хреста на гору він до ката.
Не можна плакати — йому й без того важко,
А як змовчати, сину дорогий!
Ця справжня біль! Для кого може й казка -
Не кожен хрест несе на гору свій.
А далі все брехня, що приписали:
Про другу щоку..., що за всіх терпів…
Коли тебе безвинно оббрехали,
Щоб не збудити у народу правди гнів!
Як і тоді, донині влада бреше:
Вона клеймує праведних судом -
З брехнею владі жити значно легше -
Вона її і сіє скрізь, кругом.
Сама вона — щоб жила так потому…
Здавалося: ви ж для людей — та ні!
У шоколаді, в платті золотому…
Один народ, як завжди — у лайні!
Мовчали юди, як Хреста вбивали…
Закон вони — їм треба царювати!
Варраву-злодія, простили, не карали,
А цього, чесного — до смерті покарати!
Був би народ — дісталося б Пилату,
Судив би він отих, хто набрехав…
Гори й сарай! Коли горить вся хата!
Мовчіть раби! Здихайте! - жид сказав...
Хто ті священники? — всі зразу замовкають.
Які схопили і обмовили Христа -
Мовчання та покірності! Лякають:
Іуди знайдуться — мораль така проста.
Ісус учив не ворогів прощати -
Бо треба бити люто і без слів -
Він був би першим другом у Пилата,
Якби казав любити ворогів!
Чи все брехня у їхньому писанні?
Про що син Божий людям говорив:
Не продавати душу - драхми драні!
Не вірити брехні Він їх учив!
Ви — люди, а не чиїсь вівці,
А влада - то вовки, не пастухи -
Мені припишуть, що казав я - ІНЦІ
Первосвященників брехливі язики!
І зараз мати-Україна плаче,
Новий Пилат чи Путін править суд,
А наші діти, як Христос той, наче
Ідуть у бій і хрест важкий несуть.
Чи змовчимо? Щоб далі убивали?
Хай розпинають? Хай тарифи гнуть?
Щоб ляді шоколадні заробляли?
Як мовчимо — то й очі заплюють!
Безмежне материнське горе,
Слізьми дружин вмивається країна -
У колір крові стало Чорне море -
Гендлює на крові одна скотина!
Вже скільки років в Україні йде війна,
Яку не бачить влада підарастів!
Без совісти, без честі — це вона.
Уміє гарно лиш брехати й красти.
Ті, хто мовчить — не кращі за Іуду!
Синів щоденно убива Пилатів «судЬ»…
Мовчать раби! Бо мають голос люди,
І люди із брехнею - не живуть!
15.2.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2017
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)