Невже талант? Чому твої дороги
Лягли крізь цех? Ти ж мав ралити світ,
Здіймать душі людської перелоги,
Плекати в ній життєвий щедрий цвіт.
-Я не поет, поки лишень аматор.
І все ж вчуваю божий глас і гнів.
Під рев зівак один, як гладіатор,
Виходжу в бій із сонмом ворогів.-
Поет не той, хто ліпить милі вірші
Про райські кущі, співи солов”я.
А той, хто вперто душі наші грішні
Звільня з оков лихого коваля.
І хоч цей шлях терновий і багнистий,
І тяжко втриматись в Пегасовім сідлі.
Тепер ПРОЗРІВ поезії НАМИСТО
Ще подарую батьківській землі.
1994
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718210
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.02.2017
автор: Юрій Прозрівший