Ще раз про кохання

Твій  сміх  бринить  дзвіночками  конвалій,
А  пісня  ллється  весняним  струмком,
Єдиного  лише  в  житті  кохаю,
Воно  квітує,  сповнене  добром.

Мов  польові  волошки  -  сині  очі,
Сонечком  сяє  усмішка  твоя,
В  міцних  обіймах  я  втонути  хочу,
Неначе  в  морі  ніжності  й  тепла.

Пестять  так  лагідно  шорсткі  твої  долоні
Кучері,що  русявими  були,
А  нині  вони  трішки  з  сивиною,
Та  обіцяєш  увесь  вік  любить.

Для  мене  прихилити  небо  ладен
І  ясну  зірку  звідтіля  дістать,
Леліять  й  берегти,  немов  троянду.
Як  ти,такого  в  світі  більш  нема.

Щоби  кохав  мене  аж  до  нестями,
Моєму  щастю  й  успіхам  радів.
Горнусь  до  тебе  ластів"ям,  коханий,
І  моє  серце  віддане  тобі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2017
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський