В судах від честі окаянні,
Незамінимі й незрівнянні.
Як Громовержець в небесах,
Гріхи нам важать в терезах.
Кому літ сім за тєлєхвон,
Кому курорта за мілійон.
Від Солов’я з Молдви Луї,
Сидять в шпаківнях холуї.
І все одні і ті ж кирпаті…
У Бога нашого прокляті.
Не божі люди то, манкурти,
Їм за ніщо тебе замкнути.
Не переймаються ж хобітти…
Що є у них і в їхніх діток діти.
З чиєї ж Господи вини…
Да будуть прокляті вони?
Адже батьків ради пожади,
Прийдеться їм відповідати.
Вже від безчестя і огуди,
Зовсім звихнулися приблуди.
Нас дома нищать і глузують,
І слова Божого не чують.
Та над Дніпром висить гроза…
В яр змиє слід чужий роса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2017
автор: Дідо Миколай