СНІГИ, СНІГИ…

Куди  не  глянь  —  сніги,  сніги...
В  бурульках  —  кришталеві  сльози.
Так  плачуть  в  лютому  морози,
Заковані  у  ланцюги.

Розвій  із  білих  пелерин  
Перетворився  у  намети.
Чомусь  не  пишуться  сонети,  —
Накрив  їх  сніжний  серпантин.

Пречистий  смуток  і  в  ріки:
Весни  чекає,  жебоніння.
Ось-ось  настане  потепління,  
Нові  відкриє  острівки.                                  11/02/16

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717860
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2017
автор: Lana P.