Пам'яті брата Степана
Сиджу біля грубки,
Тупо грію губки,
Чайник шипить на плиті.
Мов патрони холості,
Стріляють дрова,
Заглядає ніч давно
у вікно.
І все було б чудово,
Якби мій брат живий,здоровий
Зайшов до хати на чайок.
На жаль,за ним
замкнувся вже замок,
якого ще ніхто не відмикав -
Занадто хитрий код у нього...
Якби дізнатись-все б віддав,
Та він надійно схований
в божественних чертогах...
Потріскують дрова...
Все суєта.
І з кожним роком
я все більше сирота.
Як проживу ще років п'ятдесят,
Не факт,звичайно,просто жарт,
То буду вже чужим серед чужих-
Ні в сих,ні в тих...
Нема дурних...
Згоріли дрова,стогне завірюха,
Погас вогонь,упала тінь.
Усе на світі,врешті,тлінь...
"В ім'я Отця і Сина,
І Святого Духа,
Амінь!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717837
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.02.2017
автор: Михайло Гончар