***
В моїх вагонах оселилася печаль...
Ступає тихо, зосереджено блукає
між невідомістю і між оцих “прочан”,
які у пошуках незвіданого раю
снують країною, де в кожного свій Рим.
Тут ніч у вікнах — зашифрований Малевич...
Тут сум — печаттю на обличчях, поза тим,
в моїх вагонах засина любові велич.
Та де ж той сон, адже колеса не мовчать!
Чи сповідаються, а чи заводять пісню...
Моя любове, і шпигне така печаль,
що враз не вистачить без тебе просто кисню!
листопад 2016- лютий 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717818
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2017
автор: Надія Позняк