Переглядаючи старі фото згадую, як усе було.
Все почалось з Незабудки. Невже загуло?!
Рядок за рядком ти писала мені
Перші спільні переплетені дні.
Перші квіти. Дотики і слова.
Невже сьогодні настала зима?!
Ти чуєш мене? Чи відчуваєш, де я?!
Нас кудись занесло. То все течія.
Нестримна вода. Пороги життя.
До кінця боротися…серцебиття.
Тільки воно мене зупинить і скаже: "Пора!"
Заспокійся, друже, сповзає нога(!)
Ти можеш впасти. Розбитися…знай:
Десь на горі тебе чекає рай.
Але для чого ці солодкі слова,
Якщо її біля тебе нема? Вода.
03.02.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717682
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2017
автор: Kukhta Bohdan