По долині струмок плине

По  долині  струмок  плине
З  чистою  водою,
Поливає  ранок  трави
Росою-сльозою.
Пусти  ж  мене,  мамо-ненько,
Ніженьки  помию,
Там  чекає  козаченько,
Моїм  серцю  милий.

«Іди  ж,  доню,  не  барися,  –
Проказала  мати,  –
Козаченьку  не  корися,
Поки  прийде  сватать.
Прийшла  дівка  у  долину,
Де  струмок  хлюпоче,
Соловейко  на  калині
Крильцями  тріпоче.

«Ой,  не  прийде  козаченько  –
На  війну  поїхав,
Бо  вона  уже  близенько,
Біди  несе  й  лихо.
Заплакала  дівчинонька,
Вернулась  до  хати,
Відшукала  ікононьку
Й  Бога,  ну,  прохати.:

«Ой,  де  милий  іде-їде,
Земля  хай  тримає,
Вороженьки  ж  сіють  біди,
Добра  хай  не  мають».
Що  в  струмочку  вода,  чиста,
Біжить-вибігає.
Вже  й  калина  без  намиста,
Сніг  її  ламає.

Що  в  долині  струмок  плине
Та  й  не  одне  літо,
Біга  дівка  до  калини,
Чи  козак  не  їде.
Не  дістались  воріженьки
До  дівчини    краю,
То  коханий  козаченько
З  Богом  їх  карає.
20.12.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2017
автор: Ганна Верес