І руки мої, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
І серце моє, мов квітка,
і думка одна - "люблю!".
Хоча обпікає холод,
негода тривожить, війни...
І страшно, направду страшно!
Та добре з тобою, Лю...
Ти скажеш - і я повірю!
У кожному слові - спалах.
Вікно зачиню і двері -
не страчу сю мить, зловлю!
Ти сонце мені даруєш.
До тебе я спала, спало
і щастя моє жадане -
оте, що з тобою, Лю...
Ти вибач за парасолі,
за вічні дощі, я знаю,
що всі час від часу мокнуть.
Не нити собі велю!
Та інколи дуже сумно
до меж, до безмеж, до краю...
І з тої жаскої яви
лиш ти мя рятуєш, Лю...
Бо руки стають, мов крила,
коли у твоїх обіймах.
Бо серце стає, мов, квітка,
і думка одна - "люблю!".
Ти сонце мені даруєш,
зласкавлене, диводійне,
бо добре, коли з тобою,
щаслива з тобою, Лю...
22.11.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717274
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2017
автор: Леся Геник