А невимитий посуд – то згадка про свіжі борги,
ти лишиш все до вечора, в мийці смердітиме губка,
бо в тісній забігайлівці п’яні нахабні боги
дожидають на тебе з портвейном, розбавленим в кубках.
Прибіжиш ні до кого й до всіх, навмання – як щодня,
і глумливо буфетниця гляне на раннє причастя.
Ти у відповідь змовчиш про те, що все рідше брехня
дозволяє відчути таке невибагливе щастя.
За столом не спитають, була ти щаслива чи ні -
грубо вивернуть душу і струсять її в попільничку.
Підведешся з-за столу, де склянки пусті і брудні,
і хитаючись, підеш неквапно в сусідню пивничку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717194
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 09.02.2017
автор: Любов Матузок