Не можеш ти мій, коню, без сідла,
Як я не можу без вірша щоднини…
Поезія до того довела,
Що кожен вірш святкує іменини.
У мене вишиванка і сідло,
Немов дві долі злились воєдино,
Немов Йорданом скупане село,
Як батьківська побілена хатина.
Як хата є – є батьківський поріг,
В душі є Муза і Пегас крилатий…
То не біда, що сивий смуток ліг,
Є ще часи, щоб весну виглядати.
Було б сідло, вуздечка у руці,
Було б натхнення - Муза біля боку.
Щоб завжди були поруч горобці
І кожен день побачив я сороку…
Бо тільки тут, де є моя земля,
Своїм віршем я заповняю мрію,
Тут Україна, доленька моя,
І тільки тут я вірш писати вмію…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717152
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Віталій Назарук