Ви бачили, як стрілочка секундна
Приспішується в оберті своїм?
Вже не такі тягучі сірі будні,
Ну, а свята злітають поготів.
Та ще й вода кудись щеза зі студні…
Не виплекані, сонцем не зігріті,
І дощиком не скроплені, як слід.
Пакуються незрілі у століття,
Без права відновити кожну мить,
Час наче в дірку цівкою летить…
Чи може хтось краде його від нас,
Мабуть, у іншім вимірі забракло.
Так хочеться побачити той «лаз»
І хто насправді у болоті квакав.
Нарешті, хто керує, чий наказ…
Втікає, як ніколи, вічний час.
6 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2017
автор: палома