Картузька Береза,
Явожно, а Вісла,
Не ваші гріхи то
непотребе пришла?
Не можем забути ті
дії й донині,
Що ви витворяли у
нас на Волині.
Палили у хатах,
громили церкви…
Чим ви тоді кращі
для нас від Москви.
Коли ви прийшли
ми ділили й печалі,
І хлібом і сіллю
ми вас зустрічали.
Ми завше жили із
поляком у мирі,
Були в нас
відносини добрі і щирі.
Та швидко ми
стали чужі вам не милі,
Стравили нас хали
в пожежі горнилі.
Ці Дуди,
Пілсудські, такі, як Качинські,
І тріснули наші
зв’язки материнські.
Пся крев ваша
хочу аби ти засвоїв,
Не смій нас займати
тут… наші герої.
Це наша земля є,
висока й стражденна,
Ти, як би не
гавкав, вона незнищенна.
Лизати привик, як
ті мухи кобилі…
З темряви кричиш
наче сич на могилі,
Чого репетуєш
собі ти на згубу,
Іди, поцілуй…
Братка Путіна в дупу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2017
автор: Дідо Миколай