Бо український ми народ

Сьогодні  України  доля

Та  й  світу  також  –  на  кону:

Донбасу  жителі  –  бездомні,

Що  слали  з  шахт  вугілля  в  домни,

Тепер  утягнуті  в  війну.

Росія  танки  подає  їм,

Снаряди,  міни,  словом,  смерть,  

Немов  біди  нема  своєї,  

Якогось  дурня  з  себе  клеїть

І  закровила  край  ущерть.


Невже  і  цих  є  жертв  замало,

Щоб  осягнути  рабства  суть,

Коли  на  хрест  нас  підіймали,

Село  голодне  розпинали,

Тепер  війни  взяли  косу,

Щоб  цвіт  найкращий  покосити,

В  могилу  щоб  ярмо  звело,

Щоб  не  були  в  нас  діти  ситі,

Та  вже  не  будемо  проситись,

Бо  найважливіше  збулось:

Проснулась  гідність...  Українська.

І  нам  Росія  –  не  указ:

Своя  у  нас  мета  і  військо,
 
Терпіти  досить  тії  звірства,

Котрі  чинились  раз-у-раз.

Нам  місце  знайдеться  у  світі,

І  землю  звільним  від  заброд,

Ми  жити  хочем  без  совітів,

Із  Кобзаревим  заповітом,

Бо  український  ми  народ!
6.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: Ганна Верес