Мовчу. Навіщо казати щось зайве. Навіщо слова
Недбало розкинула руки й лечу стрімголов
Й болить від раптового тиску моя голова
І ближні відходять від мене у ночі покров
Мовчу. Навіщо всі зайві розмови нудотні
Розкинуті руки стирчать ніби «хтось» на Голгофі
По світу блукаємо ниці і надто самотні
Й тонути у прикрощах ніби у бруді ми профі
Мовчу. Бо мовчання є золото в щирі хвилини
В потемках шукаю сердечно-відкритих людей
Вони ж позгинали додолу скалічені спини
Бо їхні відверті серця не потрібні ніде
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2017
автор: Троянда Пустелі