У кожного завжди болить своє.
Своя "велика" в кожного дилема.
Мов павучиха, доля нам снує
усюдисущих павутин проблеми.
У цього ревнощі, у того від любові
йде обертом земля і голова.
Безбожно палить хтось. А інший - алкоголік.
Комусь в "бою" розсічена брова.
Хтось переймається лише собою-
який у профіль, як він у анфас.
А хтось зі спраглим ділиться водою
і душу відкриває без прикрас.
Дитя пригорне чи підв'яже гілку,
бабусю проведе під рев машин...
Годинникову зупиняє стрілку,
щоб не дорослішав маленький син.
Все незначуще, як дрібна мачина,
про справжні цінності мовчи -як здогадавсь.
З синочка має вирости МУЖЧИНА.
Щоб ДОЛЮ, ДОНЕЧКУ й КРАЇНУ не продать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716629
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Meggi