Вже третя весна, як поспіль
Нескінченно знов йде війна,
Щемить у душі моїй осінь,
Глибока в душі вже зима.
Гнітучий там біль уривався
І в душу загнав знов меча,
А розум Тобі сповідався,
З Тобою зійшов на хреста.
Розп'явся з тобою, мій Боже,
З Тобою він кров'ю стікав
І разом з тобою, тоже
Вмираючи, в небо волав.
Волав, бо боліла неправда,
Волав, що страшні знов гріхи,
Кричав, аби знов зійшла правда,
Щоб душу у ній вберегти.
Зґвалтована, Боже, продАна,
Як правда Твоя, так душа,
Розп'ята вже Твоя Осанна,
Розхристана з болю сльоза.
Вже третя весна, як поспіль
Нескінченно знов йде війна,
Щемить у душі моїй осінь,
Глибока в душі вже зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716578
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Леся Утриско