***

Щоразу  нову  відкорковуєш  пляшку  
З  надією  біль  вгамувати  
І  мрієш  щоразу  про  казку  
А  залишається  тільки  кричати  

І  мрії  розбиваються  знову  
Коли  біль  стає  чимсь  рідним  для  тебе  
І  стискаючи  всередені  все  віднімає  мову  
Алкоголь  заливаєш  у  себе  знову  і  знову  

Щоразу  нову  відкорковуєш  пляшку  
Аби  заповнити  дірки  у  душі  
Не  розумієш  кохаєш  людину  чи  маску  
Після  чого  знову  звикаєш  до  тиші  

І  мрії  розбиваються  знову  
Коли  біль  стає  чимсь  рідним  для  тебе  
І  стискаючи  всередені  все  віднімає  мову  
Алкоголь  заливаєш  у  себе  знову  і  знову  

Щоразу  нову  відкорковуєш  пляшку  
І  заповнюєш  пустоту  у  собі  
Димом.  Докуривши  дістанеш  нову  цигарку  
Я  тебе  відпускаю.  Я  прощаю  тобі  


І  мрії  розбиваються  знову  
Коли  біль  стає  чимсь  рідним  для  тебе  
І  стискаючи  всередені  все  віднімає  мову  
Алкоголь  заливаєш  у  себе  знову  і  знову

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716401
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2017
автор: Орфей-Діоніс Хронічний