О світе, чом же ти такий жахливий?
Живеш у війнах, катаклізмах, лжі,
Щодня збираєш чорне своє жниво,
І сам, здається, вже ти на межі.
Чи мо’, ти звик вже до людського горя
І до дитини й матері плачів,
Невимірним що розлилися горем,
То де ж твої любові сіячі?
Тебе укотре, світе, закликаю,
Якщо від зла ти хочеш вберегтись,
Не дозволяй, щоби радів тут Каїн,
Бо можеш зникнуть назавжди і ти.
А в душах, у людських, посій надію,
Що світло переможе владу тьми
І буде диктувати ті події.
Від котрих ти б ніколи не стомивсь.
28.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715870
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2017
автор: Ганна Верес