Сирена

Війни  не  вічні,  хлопчику,  війни  завжди  скінченні.  Тільки  моя  затягнулась  —  то  не  твоя  вина.  Тільки  мені  патрони  міцно  стискати  в  жмені,  тільки  мені  палити  сотні  надій  до  дна.  Тільки  мені  вдихати  з  димом  спориш  і  м'яту,  м'яти  пахучі  стебла  в  пальцях  тремтячих  знов...

Хлопчику,  ти  не  слухай  —  воску  візьми  чи  вати,  знаєш,  війни  не  варта  щира  твоя  любов.  Хлопчику,  ти  не  слухай,  я  ж  бо  Сирена  в  скелі,  спів  мій  несе  погибель,  світ  мій  —  вода  і  сіль.  Через  таких  зникали  в  недрах  морів  артілі,  хижі  морські  фрегати  раптом  втрачали  ціль.  Йди  собі  геть,  не  треба  жалощів  чи  турботи,  біди  мої  без  сліду  змиє  морська  вода.  Знаєш,  у  цьому  світі  стане  тобі  роботи:  нищити  і  творити,  в  небо,  а  чи  до  дна...

Війни  завжди  минають,  війни  зовсі́м  не  вічні.  Тільки  у  них  у  всіх  є  програшна  сторона.


Я  закриваю  очі.  Я  обриваю  вірша.

Хлопчику,  йди  додому.  Це  не  твоя  війна.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715781
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2017
автор: Marika