Цим звичним тихим стуком залізниця
Мене несе. Й мені несе розраду.
Здається. Що немає вже різниці
Що станеться далеко там позаду.
Неначе поза простором і часом
Пливе вагон, рахує метри й шпали.
Спокійним стуком рівномірно гасить
Всю сірість буднів. Вже вона відстала.
Минають кілометри і перони,
І світло дня міняє спокій ночі.
Вагон пливе. І з кожним перегоном
Все ближче я до місць, куди не хочу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2017
автор: Сергій Рівненський.