Серед Мертвого

 

Обшир  сонячним  колом  —  увись,  
струмував
Тремтячи...  
Ти  притискалася  до  мене,  і...  
Губи  твої  ковтали  повітря  і  сльози...  
У  очах  ліловело,  піщана  іржа,  
по  шкірі  моїй  струмувала,    
перевтілюючи  
поезію  в  прозу.  

Жалійка  стежини  зміїлася,  
зміїлася  поміж  скель,  
бовваніючись...  

В  прорву  
...й  ще  нижче.
 
Здавалося,  
в  пеклі  ми...

Здавалося,  
біси  за  скрутом...
 
Ти...
Все  міцніше  і  міцніше  притискалась  до  мене.  
Страхаючись,  
та...    

Раптом,  
постріл  
луною  —  
о-о-ось  це-е-е!  

Ось,  міжгір'я  хижий  оскал...  
І  кущ  в  ній,  що  смокче  вологу  нічну  із  скель...  
І  метеликів  куля  пурпурна    
обліпила  останнє  тутешнє  життя  і  
...живиться  нею.    

Тиша...  

Сплетених  прибульців  тільця,  
та  дихання  іх,  
і  в  чудь  іудейську...  
Ледве  чутний  вітер  ворушіння  крилець...  

Невмируща  в  свідомості  блищик-краса!
 
Поза  
часом.      

І  висохли  сльози!  
Ну,  
осьдечки,  
висохли,  висохли,  висохли  сльози  твої...
 
І  можна    тихенько  у  світ  засмальцьованих  мавп    
...повертатися.

..........................
Русский  вариант
..........................
Среди  Мёртвого


Пространство  струилось  солнечным  цветом  -  ввысь...
Дрожа...  Ты  жалась  ко  мне,  а...
Губы  твои  глотали  воздух  и  слёзы...
В  глазах  лиловело,  песчаная  ржа,  по  коже  моей  струилась,  
превоплощая  поэзию  в  прозу.
Жалейка  тропинки  змеилась,  змеилась  меж  скал,
брезжа...
Всё  ниже  и  ниже...
Казалось,  что  в  ад  и  уж  точно...
В  обесчеловечное...
И  чудились  черти,  за  поворотом...
Всё  крепче  и  крепче  ты  жалась  ко  мне,  дрожа...

И  вдруг,  словно  выстрел  -  пришли!
Вот,  расщелины  хищный  оскал...
И  куст  в  ней,  сосущий
влагу  ночную  из  скал...
И  бабочек  пУрпурный  шар,  облепивший  последнюю  здешнюю  жизнь  и  ею  питаемый...

Тишина...
Сплетённых  пришельцев  тела,  их  дыханье,  
и  в  чудь  иудейскую...
Чуть-чуть
слышимый  ветр  шевеления  крылышек...
Невообразима  в  сознании  та  красота!
Вне  времени.

......................................
И  высохли  слёзы!
Ну,вот,  наконец-то,  и  высохли,  высохли,  высохли  слёзы  твои...

И  можно  
тихонечко  
в  мир  обезьян  
возвращаться...





адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2017
автор: Ицхак Скородинский