Живу давно: як віл поміж волами –
Жую овес і сіно із стіжка.
Мене впрягли і я тягав возами
Чуже добро, бо доля так лягла.
Воли пасуться біля мене скопом,
Наїстись треба – праця нелегка.
А поруч коні риссю, чи галопом,
Вифіцують на лузі гопака.
Працюють важко начебто обоє,
Обоє у ярмі давно живуть…
Скоріше прагнуть із ярма на волю,
Та ще не скоро визначиться путь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715457
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.01.2017
автор: Віталій Назарук