Коли живеш, не думаючи далі,
Життя просте, нема ніяких меж.
І тільки задаєш собі питання,
Ти вже не розумієш, куди йдеш.
Тобі втлумачують чужі ідеї,
Постійно кажуть, як і що робить.
І ти, наче закований в кайданах,
Без помочі не можеш сам ходить.
Не хочуть дати тобі спроби думати,
Та самостійно будувати своє життя,
"Їм" краще, коли ти на ланцюгові,
Та виконуєш "їхнє" завдання.
Зірви ти з себе чорну павутину.
Відкрий нарешті очі ти свої.
Поглянь, як тебе мордують,
Невже тобі подобається це?
Життя твоє тобі від Бога дано,
І лише Він, керувати може ним,
Не дозволяй усякому тирану,
Користуватися тобою, просто живи,
Та будь завжди живим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2017
автор: Kubinec