Голкою гострою
Сколоті рани,
З'єднує важко,
Рву мимохіть.
Знову невдача
Здалася міцною,
Стьожка за стьожкою,
Вийде колись.
Всотую голку
Як скабку всередину,
Кусень металу
Не здасться чужим.
Тільки пульсує
Під серцем незціленим
Крапля гаряча.
Колись це мине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714734
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.01.2017
автор: Траяна