Міцна терпкість кави губи лоскоче,
П'ю дні, що були й минулі всі ночі.
Роки і години, секунди, хвилини,
Усі миті щастя, погані новини.
Що було з тобою і те, що без тебе,
Ось місяць мені посміхається з неба.
Думки прилітають і знов покидають,
Та кава повільно мене зігріває.
Так тихо вона усе зайве стирає,
Цей день, що минув і те, що не знаю.
Враз спокій приходить, його я приймаю,
В душі тільки ранку нового чекаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714723
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2017
автор: Наталія Мосійчук