Вона сидить на березі ріки,
Ніч лише знає де летять її думки.
І тільки вітрові розкаже все вона,
Бо він не зрадить і не викаже сповна.
Місяць буде свідком цій розмові,
Він стане третім у цій змові.
Та теж нікому не розкаже.
І там за хмарою він ляже.
Швидка ріка омиє її душу,
У свої води забере всю тугу.
І віднесе ще й так далеко
Де вже ніхто не бачить неба.
А зранку вже на березі нікого,
Лише ромашка, що чекає долю.
І таємницю дівчини хоронять
Вже місяць, вітер й бистрі води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714529
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2017
автор: Наталія Мосійчук