Вловив я зайця за круглі...вуха,
Дрімав в кущах він-ото макуха.
Замріявсь зайчик про трави в полі,
А я поганець забрав в неволю.
Нарізав хліба й кришеник сала,
-Сідай до столу , щоб не пропало,
А він говорить:-Не можу їсти
-Налий із горя хоч грамів триста.
От льопнув в чарку, хильнув звитяжно.
І косим оком поводить важно.
-Ти що, хазяїн мене не знаєш?
Давай до парі, чого зіваєш?
Шарпнув зайцюра і ухо в зуби,
-Давай по третій , небуде згуби...
Всю ніч ганяв гранчак по столу
На ранок сухо й нема россолу.
Вже й сонце сходить:-Пробач братухо!
-За те що, тіг тебе за ухо
Хотів паштет з тебе зробити
За мій цей злочин та мало вбити.
Та заєць добру вдачу має,
За всі гріхи мене прощає.
От скочив з лави, гайнув кущами,
Зробив так коло й вернувсь з ключами.
-Тримай хазяїн ключі від нірки,
-Приходь у гості, як буде гірко.
-Тебе чекаю завжди я радо,
-Ще й повна фляга для камарада.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2017
автор: Totoha