Ті високі Карпати так манять мене
Висотою дерев й чистотою джерел.
Де у небі прекраснім ширяє орел,
А звучання птахів там таке неземне.
Там повсюди свободи відчувається дух,
На сопілочці грає хлопчина-пастух,
Полонина покрита чарівними квітами.
Там вранішні роси блистять самоцвітами.
Там у горах десь бродить старенький мольфар.
Та не буде біди від отих його чар.
Маленьким звірям він допомагає,
Та коли йде людина – безслідно зникає…
О, любі Карпати, високії гори,
Так манять мене ваші вільні простори.
За спиною, наче крила виростають.
Лише з вами весь біль мій і смуток зникають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714079
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.01.2017
автор: Анна Яковчук