Як страшно спіткнутися. Кожен крок як на линві. Над прірвою. І голова крутиться. Не від того, що високо линва. Від того, що вниз глянути страшно.
А як же стриматися? Як пройти весь шлях? Знати що там внизу. І не глянути. Адже все відомо. видно ще на початку.
А далі зась. Тільки вперед. А внизу… Чи справді так, як згадалося? Чи не зісковзне нога?
В пустку. Без опори.
Є тільки тоненька линва між початком і метою. Крок. Другий. Як же довго. Так далеко до надійної опори.
А коли й вдасться. То довго не втриматися. Новий шлях попереду. линва вже натягнута.
Як не спіткнутися?
Одна помилка…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2017
автор: Траяна