Балада про матір

Матусенько,  голубко,  сива-сива,
В  очах,  твоїх,  застигла  сіро-синь,
Ти  ниву  свою  старанно  косила,
Аж  руки  мозолисті  від  коси.

Над  сином,  мов  чаклунка,  чаклувала,
І  материнським  пестила  теплом,
У  колискову  ніжність  уплітала.
Життя  ж  бурхливо  річкою  текло.

А  як  зміцніли  синові  крилята,
Ти  й  не  намилувалася  на  цвіт,
Як  полетів  він  землю  визволяти
І  рятувати  від  фашистів  світ.

Сніги  упали  в  коси  –  вже  не  сива  –
Молитвами  ти  сина  берегла,
І  Бога  про  одне  лише  просила…
Та  доля  твоя  раптом  відцвіла…

Коли  ж  тебе,  утомлену,  сховали
На  цвинтарі,  що  виріс  край  села,
Ти…  рушником  з  хреста  свого  махала  –
Свого  синочка  й  звідти  берегла.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713332
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.01.2017
автор: Ганна Верес