я розумію радість і печаль,
пробачення і довгі прощавання.
я вірю у любов і доброту,
у спогади які не продаю.
я не розумію лиш одне,
як можна ті слова великі,
у якості своїх речей,
так впевнено кидати мимо.
ви грозитесь зубами навперід
і навколішках просите прощення,
а потім знову, язиком чешете
все те що клялись на роки вперед
махали ручками і майже що кричали
ви кинули в глибоку яму
як шкода, шкода мені стало
коли я знявши окуляри
повіривши тоді в слова
"величними" пропали в нікуда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712899
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2017
автор: Sam Holgon