Ще в ліжку...
Залоскочені незнаним,
Зніміли голоси пересторог
І кожен імпульс - мов безстрашний крок.
Щоразу цю межу пересуваю
До позначки уявної (чи краю?).
Без примусу, без утиску й вимог,
Тягнусь назовні й... скочуюся в себе.
Полегшено зітхаю - все гаразд.
Й вагаюся, чи скинути баласт?
Уявна влада -
Зможу, за потреби,
Усе змінити.
Чи спинюсь?
Заледве.
Чи хочу... ще?
Чи втримаю баланс?
Це вже не сон і не простора книга,
Де лічені секунди до кінця.
Допоки сточу серце олівця -
Сама собі розгадка та інтрига:
Чи в цьому вирі лялькою застигну,
Чи йтиму добровільно... до ловця?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712741
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.01.2017
автор: Єлена Дорофієвська