Моя сцена – вулиця.
Хліб – слова.
Я колекціоную ваші посмішки,
Інколи – серцебиття.
Мій п’єдестал – тротуар.
На ньому і стою.
Хтось вигукнув: «Піариться!»
Я ж просто так люблю.
Можливо, зловить мене світ,
Хоч був Сковорода.
Антонича згадати б тут –
Язичницька пора.
Зелене Євангеліє
І перстні три на руку.
Я вуличну поезію
Даю вам у науку.
І сію жито з букв і рез,
Азь відаю добро.
Мій Бог – старий і дивний дід,
Чур-Пек йому на зло.
І було спершу слово це
Чи буква, може, звук.
Заримував, може, і не я –
Це був великий cтук.
15.01.2017
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку;
#Вулична_Поезія;
[youtube]https://youtu.be/Wnwsb0VkYI8[/youtube]
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: Kukhta Bohdan