Загинути в неповних тридцять літ,
У муках під бетонною плитою
Коли, здається, вмер весь світ з тобою,
Бо що без тебе вже отой весь світ?..
Він не народить стільки поколінь,
Бо вже не буде їх кому зачати
І пусткою стоятиме десь хата,
Кидаючи густу на стежку тінь.
За що отак твій обірвався шлях?..
Кому ти щось на цій Землі був винен?..
Плач материнський понад Краєм лине,
Не у труну, забили в серце цвях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712524
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.01.2017
автор: Патара