Спить село і увесь гай,
спи, дитино, засинай,
уже сонний тихий край,
хмарко, сонце, укривай.
Сонце під хмаркою спить,
щоб зорю завтра зустріть,
а та зоренька ясна,
наче дівонька красна.
У червоних чобітках,
вишиваних рукавах,
червоній спідниці,
кольоровім намисті.
У яскравій хустині
та ще теплій кожушині,
стрічечка на голові,
а над нею - зірочки.
Піде зірниця ясна
аж до краєчку села,
де видніється хата
і дитина спить мала.
Буде зіронька моргати
і тихенько танцювати,
заглядати у вікно,
чи дитина спить давно?
Хороводи зірки водять,
по землі із добром ходять,
сіють сни із зірочок,
летіть, сни, до діточок.
Утомились вони, сплять,
хай прегарні сни летять,
залітають у вікно,
спіть, миленькі, сон прийшов.
2.01.2017.
Фотографія із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712402
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 15.01.2017
автор: Светлана Борщ