Поцілуй мене матінко,ще й пригорни,
Посміхнись так як ти лиш умієш
Як же радісно й легко торкатись струни
Що незримо зв'язком бовваніє.
Моя матінко люба, лебідка моя!
Дай умитись з твоєї долоні
Ти мені віщувала й бажала добра
Вічна вдячність в твоєму полоні.
Дай розгладити смуток, що зморшками ліг
Та в волосся закрастись спромігся.
Я щаслива ступати на рідний поріг
Мого дому ,де світ мій родився.
Мерехтливим бурштином п'янкої роси
Твоя врода палає, іскриться.
Ти для мене була еталоном краси
Гордість в погляді, сутність Жар -птиці.
Ти моя Берегиня, мій маковий цвіт.
Очі сяють, плекаючи небо
Будь здорова, продовжуй життєвий політ.
Мені більше нічого не треба!
Наші матері -це найбільший скарб. Я не знаю сильнішого зв'язку як у матері і дитини. Обожнюю свою мамусю Наталю.))))))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2017
автор: Ждана