Гинуть дітки на Донбасі,
Наші з вами діти.
АТО в дзяблих на бумазі…
Пишуть єзуїти.
Хтось воює, загибає…
За чужії статки.
С.ча ж хала нас грабує
За наші ж податки.
Вош при грошах і при зброї,
Сатанинське врем’я.
Сви.орилі за героїв…
Диявола плем’я.
Відправляє дурнів в бойню,
Веде до загину.
Нас у прірву незагойну,
Мають за скотину.
Що не звістка - похоронка,
Що не день то грози.
Глибша… глибшає воронка
Під щоденні сльози.
Та прокинулась в Чигрині,
Слава днів минулих.
Ох і рватиме «плотина»,
Пращурів поснулих.
Хтось в Канарах спочиває,
Жере шоколядкі.
Хтось страждає і бідує
Бо живе від латки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2017
автор: Микола Миколайович