***

Я  вже  його  не  впізнаю  -  
Чийсь  там  відбиток  обличчя.
Стільки  ходити  по  краю
І  не  зірватись  у  прірву...
Чути,  як  цокає  день,
Місяць  і  десятиліття.
Ти  не  дивись  на  мене,
Тінь  тільки,  а  не  обличчя.
Дзеркала  твоєї  душі
Трохи  безумством  заповнені.
Тихо,  та  не  шепочи
З  другом,  уявою  створеним!
Я  це  кажу  тобі  в  очі,
Очі,  які  опускаються.
Плакати  вона  не  хоче...
Граєшся  з  силою...  граєшся.
Раз,  два,  і  три  -відпочили.
Знову  той  самий  процес:
Зранку  зробити  розчіскою
Зачіску.  От  і  усе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712227
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 14.01.2017
автор: Альона Свиста