І зліва смикало його і зправа
Позаду звір стояв, а попереду слава
Сльози його мішалися зі сміхом
Вищі цілі цілувалися з гріхом
Сила його лякала сплячих
Хоч ще спала сама як та кляча
У лісах своїх, широких дрімучих
Подих теплий саме їм ідучі
Розтопить кригу, спалить стіни
А він із поглядом дитини
Нарешті зрозуміє, своїм сердцем
Що він Людина, з добрим перцем..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712169
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 14.01.2017
автор: Miтрій Лі Хой