із циклу «Грибіана», відгомін на вірш
"А ти в мені будь ласка не минай"
автор - Олександр Гриб
Минуло все, душа моя мовчить,
Не клич мене самотніми ночами,
Я вже не зможу так тебе любить -
Велика порожнеча поміж нами…
Все обірвалося в мені за мить,
На небо глянула і враз прозріла,
Що окрім тебе, в світі є блакить -
Яскраве сонце знов мене зігріло…
Не там шукала почуття й тепло,
Дарма, що біль стискає мої груди,
Мені, гадаю, навіть повезло,
Що вже немає у очах полуди…
Тепер ти вільний, іншу пошукай,
Літай, де хочеш в небі без зупинки,
Але мою оселю оминай,
І не просися навіть на хвилинку…
Я сильна духом, все перетерплю,
Хоч ти і був коханим чоловіком,
Твоє зізнання - «Більше не люблю»
Я не прощу, повір, тобі до віку…
Я розрізняю - де межа, де край,
Нізащо не стрибну сама в безодню,
Я краще полечу за небокрай,
Знайду там ласку і любов Господню…
А ТИ В МЕНІ, БУДЬ ЛАСКА, НЕ МИНАЙ
Олександр Гриб
І вітер вщух, і більше не дощить,
І ніч іде провулками пустими -
Цей світ для тебе просто сіра мить,
В твоїх світах нещадно правлять зими.
Атлантам вже несила це нести,
І з кожним вдихом в грудях менше сили,
Побудь зі мною трошечки на «Ти»,
Розправ мої понівечені крила…
А ти в мені, будь ласка, не минай,
Твій біль піде із грозами під вечір
Останній крок і ти стаєш на край –
Таких, як ти, спиняти небезпечно…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2017
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО