життя ділиться на завтра і на тепер
життя каже що у мене не вистачає ребер
каже що збите дихання в чорних як космос снах
каже що мені краще б жилося птахом
[але я не птах]
каже чорт із тобою вітька чорт із тобою чорт
звідки ти такий узявся звідки ти такий прийшов
на цьому світі ти один із тих шрамів що не зажив
хоча торкався руками пам'яті та золотих жил
чув теревені про чорні тунелі і світло у їх кінцях
такі ж чорні як сни в яких ти вбивав свій страх
каже чорт із тобою вітька чорт із тобою чорт
повторюю це як приказку щоб ти нарешті пішов
щоб залишив мене варитися в цім казані
поки зима лютує надворі бережи тепло у собі
грій руки батереями і бухлом
не сприймай це занадто буквально
кажу це бо хочу щоб ти пішов
і от я йду зімкнувши в собі холодну лють
рахую всіх тих чортів що мене несуть
питаю у ангела на плечі
коли закінчиться пітьма
життя забуло сказати
що мене в житті
нема
13 січня 2017 [04:56]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711983
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2017
автор: Віктор Шупер