Подаруй мені вічний вогонь,
Щоб я ним усіх зігрівала.
Торкнувшись до твоїх долонь -
Я оду в твою честь співала.
Ти зрадив мені, не сказав,
Що вічне життя –це прокляття.
Ти душу мою вирізав,
Рушив моє багаття.
Все тіло в шрамах і крові,
У серці ніж і безліч стріл.
Червоніють сходи мармурові.
На сходах я. На мені попіл
З твого багаття, з твого серця.
Ти вбив мене і лиєш сльози.
Ти бог. Ти жрець. Убивця.
І ти ж наслав на себе грози.
Я перероджусь, а ти ні,
Бо ти безсмертний, то твоє горе.
Виріж ім’я моє на камені
І викинь його у море.
Спочатку прив’яжи його до серця
Задихайся-не вмирай.
Дізнайся мою біль, подивись у очі мерця.
Запам’ятай очі смерті, запам’ятай.
Твоє життя – це битва,
Та ти не переможеш.
Тебе не врятує молитва.
Бо смерть-це перемога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711900
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2017
автор: Катерина Завадська