Вилиці-вулиці схильні тримати кути.
Вулиці схилами й ні - все ведуть перехожих:
різних настільки ж, наскільки буває і схожих.
З них хоч колись, хоч би раз опиняєшся Ти.
Ти опиняєшся, як опираєшся снам:
адрес не той і не ті, що намічено цілі,
повз незнайомих дворів - тіні вікнам не милі.
Наче не було тут нас і не бути тут нам.
Бути тут як, якщо вулиць ніхто не шукав?
Може то блуд і напевно вчепився знедавна.
Скажеш що все це омана, усе це неправда
й аркуш з адресою станеш ховати в рукав.
Щоб зупинитись - закуриш, щоб спертись - стіна.
В небо зірвуться налякані чимсь птахокрила.
Поглядом спустишся вздовж вулиць-вилиць з несили
й раптом впізнаєш де скоро зустрітися нам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: Маріанна Вдовиковська