Отрути б...Щоб лиш мить одна... і все.
Без слів, конвульсій чи судом предсмертних.
Щоб просто ангел в чорному плісе
провів за руку крізь зірки на терни.
Я знаю, що на рай не заслужу,
зробивши той ковток один-єдиний.
Та жить без тебе також гріх. Божусь,
що я люблю до смерті аж однині.
І в тім біда. У тому-то і суть,
що зблідла мертвенно, п'ючи кохання трунок
і що кохання, ніби хрест, несу,
шукаючи в отруті порятунок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2017
автор: Meggi