Зупинила молодість розгульне свято.
Помилковий обрав собі фетиш.
Лиш недавно клявся, що за мир завзято
ти будеш кричати. А тепер мовчиш.
Це величність, так : вся земля оплакує,
а нікчемність горя мами у вікні -
світові мізерність. Ні, я вдячна й дякую -
та це значить щось тобі в труні?
Те, що бій триватиме міріад годин
дуже добре відав, тямив без шаблонів.
В тім нема фантастики, що помер один -
співчуття ж назріло у кількох мільйонів.
Небо покривають хмари безборонні.
Може, нам не бачити спокоїв і тиш?
Може, ти молився не такій іконі?
Ти ж хотів кричати. А тепер мовчиш.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711260
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.01.2017
автор: Віталія Грицак