Не спить поет, все думка не дає.
Усе блукає світом без кордонів.
Поет із віршем і лягає, і встає,
Нема поету писаних законів.
Все ніби-то давно уже сказали,
Все геніальне сказане до нього,
Проте у нього лиш свої вокзали
І скаже так – не сказано ні в кого.
В його лиш серці цей кипить вулкан,
Його струмок біжить у цьому руслі,
Таких думок лиш цей поет – гурман,
Напій такий лише у його кухлі.
Слова збирає, наче в небі зорі,
Думки сідлає, не відпустить крила
І буде в нього безліч ще історій -
Із думки в слові виростає сила.
Поет не спить, епоха б’є в набат,
Невинні гинуть і тіла, і душі,
Поет сьогодні й лікар, й адвокат,
Нема часу хворіти на байдужість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711049
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2017
автор: Шостацька Людмила