Любов, немов гроза, ввірвалася неждано
У душі спраглі, вільні ще серця.
Вони ж співали, іноді ридали,
Боялись випить трунок до кінця.
Пили його ковточками дрібними,
Зібравшись смакувати все життя.
А дні котились сірими й нудними,
Не здатними до чергових звитяг.
Летів так час, нові долав вершини,
Перевіряв на міцність почуття,
Й застав обох, як стали вже чужими,
І сторінки вже лічені життя.
10.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2017
автор: Ганна Верес