запустивши зворотний відлік на час і відстань,
застеливши чужі ліжка, затягнувши штори,
я відправлюсь у путь. обіцяю. вже зовсім скоро.
я приїду
захлинатися рідним містом.
я приїду ним упиватись, одвічно людним,
я побуду з ним в наших схованках наодинці.
мій герою! приїду без амуніцій.
поглинай мене. розчиняй мене безрозсудно.
затопи, мов уперше, повінню ностальгії –
не пручатимусь. не шукатиму порятунку.
хвилювання не видам. буду стояти струнко.
хай не знає ніхто, як я часто про тебе мрію.
хай не знає ніхто, що мій всесвіт – то твої сквери,
твої парки, проспекти, вулиці, твої площі,
що в одному тобі мої спогади найдорожчі,
що для мене ти не початок.
ти
ціла
ера.
відчуваєш? вже скоро. тихо лічу хвилини,
розпливаюсь на тлі контрольованої тривоги.
зустрічай же, як гостю, рідну свою небогу.
тільки мить –
і я знову тебе покину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710216
Рубрика: Присвячення
дата надходження 04.01.2017
автор: tefalya